Проте ключовим аргументом, на нашу думку, є глибинна відмінність у семантичному навантаженні та граматичній структурі між виразами "права людини" та "людські права". Перший має структуру "права + чиї?", формально зараховуючи людські права до категорії специфічних прав певних груп чи істот. Натомість в другому варіанті прикметник "людські" характеризує саму сутність феномену прав, їхню органічну природу, невіддільну від людського буття. Як влучно відзначено Сергієм Головатим у передмові, вислів "права людини" радше схиляє до позитивістського розуміння цих прав як таких, що "надаються" людині якоюсь зовнішньою інстанцією. У той час як термін "людські права" підкреслює їхній невід'ємний зв'язок із людською сутністю, їхнє внутрішнє походження від самої людської природи. Також є докази юридичного характеру на користь заміни терміну. А саме, те що "права людини" як складене поняття спокушає до пошуку джерела цих прав в актах позитивного права, а отже до позитивістського трактування. Натомість термін "людські права" вказує на природний, невід'ємний від людини характер, а їх фіксація в правових документах є лише додатковим підтвердженням та гарантією захисту. Також є докази юридичного характеру на користь заміни терміну. А саме те, що "права людини" як складене поняття спокушає до пошуку джерела цих прав в актах позитивного права, а отже до позитивістського трактування. Натомість термін "людські права" вказує на природний, невід'ємний від людини характер, а їх фіксація в правових документах є лише додатковим підтвердженням та гарантією захисту. Міркування відомого науковця-конституціоналіста Віктора Осятинського з Центральноєвропейського університету істотно підтверджують позицію Сергія Головатого щодо змін. У своїй праці він розрізняє ідеї "особистих прав" (individual rights), що походять ще з Середньовіччя, та новочасне поняття "людських прав" (human rights), яке сформувалося лише у ХХ столітті. Осятинський наголошує, що відмінність між цими ідеями зберігає значення й донині, впливаючи на розуміння природи, значення та методів втілення людських прав. Підсумовуючи, ми погоджуємось, що термінологічна заміна "прав людини" на "людські права" є слушним і виваженим кроком, що випливає з глибокого осмислення змісту, історії та правової природи цього фундаментального поняття. Аргументи історичного, семантичного, граматичного та юридичного характеру, наведені відомими правниками Сергієм Головатим та Віктором Осятинським, переконливо обґрунтовують доцільність такої заміни. Тому було б доцільно, щоб ця термінологічна трансформація відбулася в Україні – країні, яка пережила тоталітарне минуле і нині опинилася на передовій боротьби за утвердження людської гідності та невід'ємних прав людини. 05