Рафаель Санті, Отже, Конституційний Суд України розтлумачує частину третю “Теологія” статті 80 Конституції України так: Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення. Згода Верховної Ради України на притягнення депутата до відповідальності має бути одержана до пред'явлення особі обвинувачення. Депутатська недоторканність поширюється на народного депутата з моменту визнання його обраним за рішенням виборчої комісії й до моменту припинення його повноважень. Якщо ж обвинувачення було предʼявлено до моменту обрання громадянина народним депутатом, подальше провадження може бути продовжено за згодою Верховної Ради України. Оскільки ми описали основний перебіг судового розгляду, пропонуємо перейти до аналізу окремої думки Миколи Івановича Козюбри стосовно винесеного Рішення, яка революційно вплинула на сприйняття цієї справи: Микола Іванович зауважує, що позиція Конституційного Суду є вразливою в багатьох аспектах, і наводить якісну аргументацію своєї думки. По-перше, він наводить особливості, що притаманні юридичній відповідальності: вона є наслідком правопорушення і безпосередньо пов'язана із застосуванням державно-правового примусу (чим відрізняється від інших видів соціальної відповідальності), але саме по собі порушення закону автоматично не передбачає застосування заходів державного примусу, а лише є підставою для нього; також М. І. Козюбра зазначає ряд стадій, які притаманні юридичній відповідальності і які автоматично поширюються і на рух кримінальної відповідальності. Так, пред'явлення особі обвинувачення можна вважати однією зі стадій, проте суттєвим тут є саме залучення особи до участі в кримінальній справі у статусі обвинуваченого, що породжує комплекс прав захисту. Саме тому вважати цю стадію притягненням до кримінальної відповідальності є недоречним відповідно до обґрунтованого погляду пана Козюбри. А. Брейгель, “Алегорія справедливості та миру” 75