Т. А. Вулнот, “Суд над Томасом Також висунуті думки представників Генеральної Вентвортом, 1-м графом Страффордом” прокуратури України та Постійного представника Президента України в Конституційному Суді України, зміст яких можна прочитати в розгорнутому рішенні. Конституційний Суд України стверджує, що стаття 62 Конституції України й стаття 3 Кримінального кодексу України дають підстави розглядати кримінальну відповідальність як "особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин". Така форма правоохоронної діяльності полягає, як відомо, у застосуванні конкретних заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду. Сам факт порушення кримінальної справи не означає автоматично кримінальну відповідальність. Особа не несе її до тих пір, допоки не буде доведено її провину у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили. Як підтвердження того, що у зміст терміна "притягнення до кримінальної відповідальності" вкладається факт пред'явлення особі обвинувачення наводиться стаття 174 Кримінального кодексу України. Також проведений історичний аналіз правових норм, які регулювали питання депутатської недоторканності (Конституції України 1978 року, Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів", Закону України "Про порядок одержання згоди Ради народних депутатів на притягнення депутата до відповідальності" тощо). Конституційний Суд України зауважує, що депутатська недоторканність як конституційна гарантія не є особистим привілеєм депутата, вона має публічно-правовий характер і закріплена з метою забезпечення ефективного здійснення народним депутатом України своїх функцій. Суд на підставі системного аналізу конституційних положень стверджує, що депутатська недоторканність поширюється з моменту визнання особи обраною за результатами виборів після засвідчення рішенням виборчої комісії, тож, якщо громадянина обрано народним депутатом України після пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, подальше провадження може продовжуватися лише за наявності згоди на це Верховної Ради України. 74