“Палата депутатів у 1843 році” Франція Як приклади цікавих та доволі сміливих позицій у питанні визначення загальних принципів права як джерел права М. І. Козюбра наводить вищі органи державної влади Франції (Державна Рада та введення нею в офіційний обіг поняття загальних принципів права з умовою їхнього використання навіть за відсутності відповідних нормативних текстів; Конституційна Рада Франції), Німеччини (Федеральний Конституційний Суд, який не піддавав сумніву існування надпозитивного права). Таким чином, автор наголошує на тому, що варто розрізняти природи принципів права, які мають текстуальне закріплення, і загальних принципів, які можуть застосовуватися і без конкретних приписів. Тобто джерелом других постає судова практика, яка створює такі принципи на основі сучасних правових тенденцій. Західна традиція тільки уточнює, що джерелом таких принципів можуть бути не тільки нормативні акти, а і мораль, наукові концепції, що розвиваються в процесі пізнання такого багатоаспектного явища як право, звичаї тощо. Всі ці чинники об'єднані тим, що визначають певним чином напрямок правового розвитку. Микола Іванович наводить в цьому пункті незаперечні підтвердження того, що вітчизняне загальнотеоретичне правознавство усе ще не змогло повністю звільнитися від позитивістських настанов, утверджених в минулому. Залишається необхідним урахування іноземного досвіду під час формування думки стосовно визначення джерела загальних принципів права, оскільки як світова, так і національна практика неодноразово доводили, що не можна ні в якому разі зводити основу принципів як Х.А. Себріан, “Старі книги” елементів права виключно до текстів законодавства. 11