П. Брейгель Молодший, “Сільский адвокат” Особливістю цього судового кейсу є те, що після подання Президента України, Голова Верховної Ради звернувся до Конституційного Суду України із наступним: «закріпивши в Законі положення, що доходи громадян у таких випадках не оподатковуються, надавши цим положенням зворотної сили, парламент фактично скасував відповідальність фізичних осіб за несплату прибуткового податку, нарахованого податковими органами на дохід, отриманий від відчуження майна, набутого у процесі приватизації за приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також у межах пільгової приватизації до моменту набрання чинності цим Законом». Також у своєму листі Голова Верховної Ради України зазначає, що: приймаючи рішення про зменшення ставки державного мита, законодавець керувався твердженням, що встановлення помірних ставок державного мита за нотаріальне посвідчення договорів сприятиме легалізації дійсної вартості майна; знижений розмір може сплатити кожний громадянин, тобто учасники ринку нерухомості працюватимуть в однакових умовах; нові норми зможуть розширити базу оподаткування, тим самим збільшать надходження в місцеві бюджети. Конституційний Суд висунув думку, що положення 95 статті Конституції України не дає чіткого визначення порад до збалансування державного бюджету, а також, що «прагнення збалансування бюджету не є тотожним з його дійсною збалансованістю». Спір стосовно неконституційності прикінцевих положень, що порушують питання незворотності дії нормативно-правового акта в часі, Конституційний Суд вирішив на користь Президента України, використавши аргументацію: «закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини та громадянина, довіри до держави». 46