Уривок оригіналу звучить наступним чином: «…The Court recalls that Bolivia, in its Counter-Memorial, made three counter-claims. The Court, in its Order of 15 November 2018, did not consider that it was required to rule definitively, at that stage of the proceedings, on the question of whether Bolivia’s counter-claims met the conditions set forth in the Rules of Court and deferred the matter to a later stage. Before considering the merits of the counter-claims, the Court determines whether they fulfil the conditions set forth in its Rules...» «...Article 80, paragraph 1, of its Rules provides that…» Юридичний переклад цього уривку звучить так: «…Суд пригадує, що Болівія у своєму зустрічному меморандумі зробила 3 зустрічні позови. Суд, у своїй постанові від 15 листопада 2018, не взяв до уваги те, що існувала вимога постановити фінальне рішення на тому етапі провадження, у питанні про те, чи 3 зустрічні позови Болівії відповідали вимогам, встановленим у Правилах Суду, і тому відклали справу на більш пізню стадію. Перед тим, як розглянути обґрунтованість зустрічних позовів, Суд вирішує чи вони відповідають обставинам, визначеним у правилах...» «…Пункт 1, Стаття 80 правил суду вказує…» Щодо тонкощів перекладу, в оригіналі можна зустріти такі проблемні слова, як counter-memorial та counter-claims, які в українській юриспруденції мають декілька відповідників. Так, counter-claim може перекладатися як зустрічний позов або відзив, а ці терміни є аж ніяк не синонімічними. Якби перекладом займався аматор, то він легко міг би сплутати ці терміни, що призвело б до величезної кількості порушень процесуальних норм або навіть до винесення несправедливого рішення. Продовжуючи тему перекладу, ми хотіли б розкрити два основних види: експліцитний та імпліцитний. Щодо їхніх особливостей, то вони виглядають наступним чином: експліцитний тип в основному використовується для документів, де важливо передати точний дослівний зміст, у той час, як імпліцитний переклад притаманний художній літературі, де потрібно передати задум автора тощо. Але це не означає, що юридичний переклад використовує лише експліцитність: навіть у нашому прикладі ми повинні були віднайти юридично-правильний, а не дослівний відповідник англомовному терміну, а також змінити порядок цитування правил, що є основними ознаками імпліцитного типу. Таким чином, використовувати лише один тип перекладу є не лише небажаним, а й неправильним. 31