Під час проведення корекції тексту заборонено змінювати зміст судового рішення, оскільки це може істотно вплинути на результат, який отримають сторони справ. Таке повноваження має лише суд вищої інстанції в процесі перегляду рішення. Це є загальною нормою, проте нерідко судді зловживають нею в надії бути непоміченими або з корупційних мотиві. Цікавою є справа судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Андрія Шабанова, який у квітні 2016 року задовольнив вимоги позивача та у рішенні, проголошеному на засіданні, визнав за ним право власності на кілька будівель. В грудні під час перевірки та процесу виправлення описок у даті рішення і найменуванні вулиці, на якій знаходилася одна з будівель, суддя також змінив повністю резолютивну частину та відмовив позивачу у задоволенні вимог, що є забороненим, оскільки така дія розцінюється як зміна власного рішення після його проголошення. Так само вважають і члени Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, які характеризують це як грубе порушення правил суддівської етики, яке ставить нанівець авторитет правосуддя. Результатом справи стало внесення подання про звільнення судді, яке було підтримано Вищою радою правосуддя. Окрім змісту рішень, можна виокремити приклади, коли судді змінювали дати у рішеннях для того, щоб приховати наслідки своєї професійної недбалості або апарату суду. Показовою є справа щодо судді Печерського районного суду міста Києва Романа Новака. Обставини такі: 4 липня 2019 року суддя виправив описку у своїй ухвалі на вимогу скаржника, а цього ж дня адвокат учасника справи отримав нову версію ухвали і направив відповідно слідчому та експертному центру. Найважливішим моментом є дата реєстрування суддею заяви про виправлення описки - 3 липня, проте авторозподіл на суддю відбувся лише 10 липня. Тож суддя не перевірив, чи вже була справа віддана йому, а розглянув її за 6 днів до того, як її на нього розподілили. 17 липня його реакцією стало виправлення дати ухвали з 4 липня на 10, тобто на день авторозподілу, з власною ініціативи. Таким чином суддя намагався сховати результати суттєвої помилки як працівників суду, так і своєї, оскільки через неуважність суддя забув перевірити, чи була справа вже на той момент надана йому. Отже, в практичному застосуванні механізм виправлення помилок суддів може бути інструментом зловживань та використовуватися для своєї вигоди. Проте суспільство повинне пам'ятати, що такий механізм є необхідним для нормального функціонування суду та ефективності його діяльності у сфері захисту прав і свобод людини. 21