Законотворці повинні усвідомлювати, що текст закону сильно впливає на розвиток розмовної мови, особливо якщо мова йде про закони широкого використання, як-от Конституція України та різноманітні кодекси. Чіткість, ясність і зрозумілість мови закону – основна передумова його ефективного застосування. Повноцінне регулювання суспільних відносин законом можливе лише за умов розуміння його положень усіма учасниками правовідносин. Через специфіку юридичної мови існують певні вимоги, яким має відповідати мова закону. Частина 1 статті 11 проєкту Закону «Про державну підтримку об’єднання громад». В ній зазначено: «Держава підтримує об’єднання сільських громад у порядку, передбаченому цим та іншими законами, шляхом надання протягом трьох років додаткових субвенцій для створення відповідної інфраструктури об’єднаної громади.» Здається, законодавець хотів сказати таке: 1.Держава підтримує об’єднання кількох громад в одну. 2.Державна підтримка триває три роки. 3.Підтримка здійснюється через субвенції з державного бюджету місцевому бюджету об’єднаної громади. 4.Ці субвенції спрямовані на створення відповідної інфраструктури. Це лише наше припущення щодо волі законодавця. Але навіть так ми пропустили частину про «порядок, передбачений цим та іншими законами», оскільки в цьому законі такого порядку немає, а інші закони не згадані. В реченні йдеться про надання субвенцій, тобто іншої підтримки не передбачено. Отже, на прикладі цього законопроєкту ми дійшли висновку, що нечіткі формулювання і складні речення роблять правове регулювання незрозумілим. 15