Ще цікаві пункти, що звуться «Людина як творець, орієнтир і адресат права» та «Права людини як першоджерело права». У них акцентується увага на людині та її вирішальній ролі у розвитку права, надається увага не лише людині як виконавцеві, а людині як творцеві, що досить цінно у буремні часи змін, де єдиним дороговказом, що зможе привести до щасливого майбутнього, є людина. У підручнику підіймається багато інших цікавих тем, які неможливо вмістити в короткий огляд. Це й зв’язок права з релігією і мораллю, суперечності між правом та державою (розділ 6 є певною точкою змін, оскільки він розкриває усі ті відмінності та взаємозв’язки права та держави, що допомагають зрозуміти право як окрему унікальну цінність, а державу як правовий інститут), джерела права, юридичне тлумачення та аргументація та, врешті-решт, верховенство права, яке, на жаль, досить часто все ще асоціюється з верховенством Конституції. Ф. Брютт, “Перед суддями” Цей унікальний розділ розкриває верховенство права, правову державу та соціальну державу, їхні схожості та суперечності в унікальному світлі, що допомагає краще збагнути український державно-правовий устрій. Звісно, говорити про це можна багато, але для того, щоб осягнути увесь вклад цього підручника в розвиток нашої освіти, його просто потрібно прочитати. З моменту його випуску пройшло вже майже 10 років, якісь речі змінились, а якісь укріпились у свідомості, тому не дивно, що з’являються нові тенденції у розвитку правосвідомості. Проте цей підручник назавжди лишиться таким, що почав процес відділення права від держави. Навіть його назва як підручника із саме теорії права, а не права та держави, вже є революційною. Цим підручником ми досить сильно завдячуємо професору Козюбрі та його багатому досвіду, який зробив це видання таким неповторним та важливим не тільки для молодих правників, а і для більш досвідчених науковців та практиків. 53