Е. Гоппер, “Офіс у маленькому місті” У підручнику 22 розділи, кожен з яких має декілька досить змістовних підпунктів. Всі вони дуже цікаві, але хочеться зробити акцент на декількох, що допоможуть зрозуміти ту революційну та людиноцентристську суть цього підручника. До прикладу, у першому розділі, що має назву «Основні підходи до праворозуміння», є такі цікавинки як «Ще раз про проблему визначення права» та «Чи є «праворозуміння» виключно науковою категорією?». Вже відчувається суть, яку закладали автори і головний редактор: право – це діамант, що не може сприйматись виключно як науковий об’єкт та охоплюватись тим єдиним визначенням зі шкільних підручників з правознавства. Воно, звісно, правильне, але якщо опиратись лише на нього, то ніколи не вдасться збагнути глибинну суть права, яке, за своєю природою, досить суперечливе. Намагання надати праву виключної науковості може призвести до втрати його основної функції – бути для людини й з нею, а людина – істота непроста. «Ius est ars boni et aequi». Право – це наука чи мистецтво добра і справедливості? Цей підручник доводить, що не все так просто. 52