Крім того, досить дивним є той факт, що сама постанова про тлумачення 98 статті була прийнята майже через три місяці від дня прийняття Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України". Тобто конституційна невизначеність не завадила спочатку прийняти закон, а потім розтлумачити статтю, згідно з якою він приймався. Навіть якщо справді мала місце конституційна невизначеність, то вона могла бути подолана внесенням змін до Конституції згідно зі статтею 155, а не тлумаченням. Суд виніс рішення, за яким, прийнявши Постанову від 1 жовтня 1996 року "Про тлумачення статті 98 Конституції України", Верховна Рада України перевищила свої конституційні повноваження, тому цю Постанову було визнано неконституційною. Це рішення є справді знаковим, оскільки воно закріпило новий та демократичний поділ на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади, органи яких взаємодіють між собою на підставі закріпленої системи «стримувань і противаг». Після тоталітарного режиму та цілковитого нехтування правами людини демократичний шлях став світлом у кінці тунелю для змучених українців, тому було принципово важливо дотримуватись його засад. НЕДОПУЩЕННЯ УЗУРПАЦІЇ ВЛАДИ Є ОДНІЄЮ З ТАКИХ ЗАСАД Гарантування єдиного незалежного органу конституційної юрисдикції стало наріжним каменем недопущення надмірної концентрації влади у Верховної Ради, яка б могла викручувати текст Конституції у своє задоволення. Верховна Рада спочатку прийняла закон, а потім поспіхом намагалась узгодити з ним Конституцію, що звучить абсолютно абсурдно, враховуючи статус Конституції як результату волевиявлення народу. Цим рішенням Суд довів, що народ – єдине джерело влади в Україні, що закони мають підпорядковуватись Конституції, а не навпаки. Це здається очевидним, але пройдений шлях усвідомлення був неймовірно важким. Дуже радісним є те, що у все ще непрості роки Суд прийняв справді справедливе рішення, яке й нині слугує дороговказом. 33