Обставини цієї справи полягали в тому, що з прийняттям Конституції України 1996 року єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні визнається Конституційний Суд України і тільки він має повноваження офіційного тлумачення Конституції. Проте оскільки на день набуття чинності Конституцією Суд ще не був створений, то згідно із перехідними положеннями передбачалося, що "до створення Конституційного Суду України тлумачення законів здійснює Верховна Рада України". ВАЖЛИВИЙ МОМЕНТ: ДО ПРИЙНЯТТЯ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ, ЯКА ЗАКРІПИЛА СИСТЕМУ «СТРИМУВАНЬ ТА ПРОТИВАГ», САМЕ ВЕРХОВНА РАДА БУЛА ОФІЦІЙНИМ ІНТЕРПРЕТАТОРОМ ЗАКОНІВ. Ф. Брютт, “Перед суддями” Основним аргументом Верховної Ради щодо тлумачення не тільки законів, але й Конституції стало те, що терміном "законів" у контексті вказаного пункту Перехідних положень охоплюється також Конституція України - Основний Закон України, тим більше, що за умови відсутності Конституційного Суду України жодний інший орган державної влади не мав повноваження тлумачення Конституції. Крім того, Верховна Рада посилалась на недостатню конституційну визначеність статусу Рахункової палати у статті 98 Конституції України. Такі аргументи не можна визнати переконливими. Попри те, що ми називаємо Конституцію Основним Законом України, вона є актом не законодавчої, а установчої влади народу, який лише одноразово уповноважив Верховну Раду на її прийняття. У Конституції закон вживається як у широкому (охоплення самої Конституції та загальновизнаних правових принципів), так і у вузькому значеннях (лише безпосередньо закони України). 32