Е. Мегілл, “Прогулюючись землею” Ця стаття беззаперечно є одним зі «скарбів» історії розвитку українського конституціоналізму та юриспруденції загалом. Думки Миколи Івановича, попри його безпосередню участь у процесі створення Конституції, є неоціненними та об’єктивними, які з десятиліттями все більше й більше набувають актуальності. Пан Козюбра починає свою роботу під кутом загальноправового погляду, аби ввести читача в курс проблеми й вже далі зосередитися на питаннях безпосередньо конституційної галузі. Попри те, що досліджувані питання ідеалізму та нігілізму є абсолютно різновекторними, в кінцевому результаті вони все одно призводять до відвертого юридичного невігластва. Проблема правового ідеалізму не має чітких часових обмежень, натомість в якийсь період історії вона лишень постає гостріше. Микола Іванович стверджує: попри те, що будь-які перетворення, які здійснюються в суспільстві, потребують надійного правового забезпечення, на право не можна покладати надто великі надії. Законам варто відводити ту роль, що випливає з їхніх об’єктивних можливостей, адже навряд можна було б досягти бодай якогось їх успіху, ігноруючи економічні, політичні та інші аспекти. Саме таке обмежене сприйняття призводить до вищезгаданого правового нігілізму. Аби показати вплив цих явищ на конституціоналізм, автор не обмежується суто теорією і віртуозно переходить до демонстрації певних аспектів на прикладі болісної (на момент написання статті) проблеми – так званої конституційної реформи, наслідки якої, зокрема, нам доводиться відчувати через десятиліття. Професор Козюбра констатує факт низької політичної та правової культури в українському суспільстві, що призводить до спотвореного сприйняття конституційних формулювань та приписування їм магічної сили змінювати ситуацію в країні без готовності суспільства до цих змін. 41