А. Матісс, “Натюрморт з книгами та свічкою” Рембрандт, “Святий Павло у в'язниці” Період становлення української юриспруденції є «легенями» нашої величної історії. Адже саме він завжди був вагомою складовою політичних поглядів та юридичної освіченості суспільства. В одній зі своїх робіт Микола Іванович вдало зазначав, що радянська влада десятиліттями «сковувала» кайданами позитивізму юридичну науку, а деякі аспекти знищувала нанівець. Розквіт незалежності та новітньої правової думки приніс чимало позитивних аспектів і одночасно потребував кардинальних змін. Професор Козюбра, будучи досвідченим та ерудованим юристом, став одним із небагатьох, хто наважився взятися за цю нелегку справу. Завдяки його професіоналізму та неупередженості сьогодні ми вивчаємо право як похідне від людини, а не держави чи писаного закону. Водночас українські правники вдало застосовують такий підхід у вирішенні правових питань, в тому числі, і на міжнародній платформі. Одним із початкових етапів таких змін можна назвати дискусію 80-х років про так зване “широке” розуміння права. Якщо говорити про передумови дискусії, варто зазначити, що в радянській правовій науці того часу проблематика розвитку правової системи була зумовлена насамперед практичною потребою відходу від вузьконормативістського розуміння права і радянської ідеології. 05