Е. Делакруа, “Свобода, що веде народ” В період дискусії було висловлено чимало актуальних та революційних думок. Серед таких, зокрема, було припущення про те, що держава є винятковим творцем закону, а не права. Хоча й на практиці досить важко чітко виокремити результати цієї дискусії та приклади моментальних змін, проте вона стала яскравим маркером позитивних зрушень у доктринальній правосвідомості та поклала вектор розвитку, що відходив від засад позитивізму. Не можна пройти повз величезний внесок Миколи Івановича у становлення філософії права. Якщо ми говоримо про зміни підходів до розуміння права, то очевидно, що в радянський період все було переписано та змінено під призмою ідеології. Натомість така наука як філософія права була взагалі заборонена, адже її відносили до категорії «буржуазних». Таким чином, розуміння її як невід’ємної складової юриспруденції було не просто спотворене, а повністю знищене. У 2003 році професор Козюбра присвячує цілу С. Далі ”Постійність пам'яті” статтю беззаперечно актуальному питанню «Місця філософії права в системі суспільствознавства» в рамках розгляду дисциплінарного статусу філософії права. 06