Посилаючись на роботи Барака, пан Козюбра наголошує: право - це не про те, що є перед нами, воно не є доступністю нашого буття. Право — про цілі та ідеали. І саме такий підхід має бути орієнтиром для забезпечення балансу в суспільстві. Підкріплено цю думку ідеями Жан- Жака Руссо, що проголошував ідею «загальної і необмеженої волі народу», а також тим, що закон задля свого функціонування, має бути легітимізований цим самим народом, щоб не бути створеним «мертвонародженим». Але, попри динамізм права, існує потреба в дороговказі та орієнтирі стабільності, тому існування універсальних принципів права, які не завжди є закріпленими у нормативних актах, є обов’язковим елементом правового регулювання. «ПРАВО НЕ МОЖЕ БУТИ АМОРАЛЬНИМ, ОСКІЛЬКИ ПРАВО І МОРАЛЬ В ОСНОВІ МАЮТЬ СОЦІУМ. ВОНИ РАЗОМ ҐРУНТУЮТЬСЯ НА СПРАВЕДЛИВОСТІ, ТОМУ НЕ МОЖУТЬ СУПЕРЕЧИТИ СОЦІУМУ, ЯКИЙ НЕ ДОПУСКАЄ АМОРАЛЬНОСТІ». Тому, як висновок, Микола Іванович наводить думку, що саме універсальні принципи права є тією самою основою, яка є неподільною з релігією, соціальними нормами, що стоїть за однаковими розв'язаннями юридичних проблем в різних правових сімʼях. Зазначене питання, хоч і є доволі поширеним в західній літературі, не є розкритим у пострадянському просторі, саме тому стаття Миколи Івановича є дуже важливою та передовою, що має спонукати наших науковців до подальших досліджень. 57