Врешті-решт, наші сумісні зусилля завершилися для мене написанням та успішним захистом кандидатської дисертації на тему «Раціональне та позараціональне в праві (на прикладі законотворчості)» (12.00.12). Розкриття теми дисертаційного дослідження стало можливим завдяки дотриманню концепції природного права на противагу юридичному позитивізму, який ще домінував тоді в думках більшості науковців правників. Так, наприклад, дуже добре пам'ятаю, коли на захисті моєї дисертації один відомий теоретик права зробив мені зауваження, що я у межах мого наукового дослідження не оцінюю повною мірою роль закону, на що Микола Іванович заперечив йому, що право може існувати поза законом, закон не є його єдиним джерелом. Дискусія на таку ж тему співвідношення права та закону, але в більш розширеному вигляді, повторилася вже через п'ятнадцять років, під час презентації підручника «Загальна теорія права» за загальною редакцією М.І.Козюбри, яка відбулася в приміщенні іншого славетного навчального закладу, де довелося працюватися Миколі Івановичу: Національному університеті «Києво-Могилянська академія» у 2015 році. Хочу також згадати ще один дуже важливий та плідний етап мого професійного життя, у якому знову мені пощастило співпрацювати із професором, а саме, під час виконання обов'язків помічника судді Конституційного Суду України у період з 1996 року по 2003 рік, тобто в час, коли Микола Іванович обіймав посаду судді Конституційного Суду України. Під час роботи у КСУ помічником судді, я мала можливість надавати посильну допомогу у підготовці до розгляду більшості справ, в яких Микола Іванович виступав як доповідач. Однак, окрім унікального професійного досвіду, я також мала виключну можливість спостерігати за взаємовідносинами професора М.І.Козюбри із його колегами по судовій діяльності. Спілкування з Миколою Івановичем не пройшло повз деяких із них: під його неформальним лідерством чимало з них засвоювали тонкощі теорії конституціоналізму, практики конституційного правосуддя тощо, які ще тільки починали розвиватися в Україні. Так, попри те, що багато з них вже були на той час видатними юристами- практиками та науковцями, переважна більшість слухала професора і суддю зі справжнім інтересом. Коли до свого кабінету Микола Іванович запрошував інших суддів та працівників КСУ для обговорення поточних робочих питань, їх дискусії нерідко перетворювалися у цікаві корисні «лекції» професора з теорії права, філософії права, державотворення на конституціоналізму. 62