Попри те, що ці «лекції» були адресовані його досвідченим колегам, багато з яких вже мали чималі здобутки у галузі юриспруденції, вони сприймали його з таким самим захопленням, як колись студенти юридичного факультету. Окрім політично виважених і бездоганно юридично сформульованих судових рішень, внесок Миколи Івановича під час роботи у КСУ полягав у тому, що він розтлумачував колегам новели теорії та практики конституціоналізму. Зокрема, пояснював базу для розуміння природи конституційної юрисдикції, яка суттєво відрізняється від загальної юрисдикції та яка тільки починала формуватися в той період, коли молода державність України на новітньому історичному етапі тільки починала розбудовуватися, а з нею і закладалися основи конституціоналізму. Масштаб особистості Миколи Івановича неможливо обмежити науковим внеском до розвитку теорії права, філософії права або конституціоналізму, чи виміряти крізь призму індивідуального досвіду окремого науковця. Для мене особисто Микола Іванович Козюбра, з яким я маю честь бути знайомою понад тридцять років, є духовним і науковим орієнтиром в моєму повсякденному і професійному житті, і два найбільш яскравих боки його особистості - це блискучий професіоналізм, який завжди поєднується зі щирою людяністю, що проявляється у незмінній повазі до людської особистості та індивідуальності. А. Тідеманн, “Сцена перед сільським суддею” 63