У зазначеній науковій роботі Микола Іванович визнає, що вітчизняні традиційні уявлення про судовий прецедент залишаються занадто спрощеними, оскільки продовжує домінувати сприйняття прецедентного права як шляху до суддівського свавілля. Він закликає не ігнорувати процеси, які відбуваються в європейському правовому просторі, і не шукати окремий шлях правового розвитку відокремлено від західних держав, бо протилежна поведінка неодмінно наштовхне нас на шлях до самоізоляції. Авжеж прецедент не може стати основним джерелом права вітчизняної системи, але ігнорувати та заперечувати перспективи його розвитку в країні не варто, адже, наприклад, ті ж рішення Європейського суду з прав людини можуть виявитися в окремих складних судових справах надзвичайно корисними. Такий погляд широко охоплює багатогранність питання проникнення судового прецеденту в національну правову систему та встановлює найоптимальніший напрямок подальшого розвитку правового регулювання України. М. І. Козюбра у статті "Тенденції розвитку джерел права в Україні в контексті європейських правоінтеграційних процесів" пропонує своє авторське бачення взаємодії міжнародного та національного права, тенденцій формування правової свідомості в аспектах першооснов загальних принципів права та доцільності застосування судового прецеденту в українській правовій системі. Автор переконливо і резонно ставить під сумнів усталені традиційні уявлення з цих тем та пропонує свої аргументи, які важко спростувати. Ми повинні відмовлятися від умовностей минулого, сприймати право відповідно до його сучасного розуміння у розвинених країнах та зважати як на свій, так і на світовий досвід з метою недопущення помилок, що можуть сповільнити розвиток праворозуміння вітчизняних науковців і практиків. 13