Фредерік Діелман, “Право” Верховенство конституції — одна з вирішальних складових верховенства права і правової держави. Тут з Миколою Івановичем складно не погодитися, адже конституція першочергово орієнтується на права людини як на першоджерело. Нам імпонують роздуми автора щодо питання, чи є тотожними поняття верховенства права та верховенства конституції. Очевидно, що ні. Не всі складові верховенства права прямо закріплені у конституціях. Тут на допомогу приходить і правова доктрина, і судова практика, а ці джерела права ніяк не зменшують важливість компонентів верховенства права, які у них відображаються. Не можна применшувати значення принципу визначеності у контексті верховенства права та правової держави. У цьому пункті професор наводить приклади із практики Європейського суду з прав людини. Також важливо зазначити те, що абсолютна визначеність є недосяжною, а закон, який прагне досягнути абсолютної визначеності, швидко застаріває та «не здатен іти в ногу з обставинами, що змінюються», як каже суд у справі «”Санді Таймс” проти Сполученого королівства». Цікавим є пункт, пов’язаний із принципом пропорційності, що виключає суто позитивістський підхід до тлумачення і застосування законів та Конституції. Цей принцип першочергово стосується меж можливих обмежень основних прав людини, а до цього питання варто підходити особливо уважно та зважено. 28