Стаття 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мала б бути визнаною конституційною, оскільки надання зворотної сили цій статті підкріплювало дух Конституції України, бо зазначена норма була націлена на покращення правового становища громадян, у той час, коли буквальне тлумачення Конституційного Суду лише словесної конструкції, без звернення до історичних та телеологічних складових, не дало змогу поліпшити становище громадян в Україні, хоча така б позиція, на слушну думку Миколи Івановича, сприяла б також реалізації верховенства права, що є закріпленим в Конституції України. К. Массійс, “Лихвар та його дружина” Думка Миколи Івановича, що викладена вище, не тільки надала новий погляд на незворотність законів у часі в українському законодавстві, а й отримала окреме закріплення, зокрема в статті 5 Кримінального кодексу України, що з 2008 року, посилаючись на зазначену справу Конституційного суду України, отримав нову редакцію: «Виходячи з викладеного та відповідно до ч. 1 ст. 5 КК зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі - це поширення нового кримінального закону, яким скасована злочинність діяння, пом’якшена кримінальна відповідальність або іншим чином поліпшене становище особи, на осіб, які вчинили злочини до набрання таким законом чинності». 48