Друга частина статті, яка не розглядається автономно, а змістовно доповнює першу, стосується конституційного нігілізму. Микола Іванович талановито та аргументовано наводить чіткі та об’єктивні приклади, не акцентуючи на великому обсязі визначень та тверджень. Починаючи із найбільш м’яких форм правового нігілізму, які є наслідком нестач правової культури у суспільстві, можна яскраво прослідкувати це явище у тогочасних високопосадовців. Хоча існує безліч прикладів (у сьогоденні також), проте їх не потрібно багато, аби переконатися в інфантилізмі тогочасного Президента. Одним із прикладів такої поведінки є показове ігнорування положень Конституції під час призначення глав місцевих держадміністрацій. Важко сказати, чи це була цілеспрямована дія, як показовий акт недотримання положень закону, чи звичайне невігластво, проте залишається той факт, що серед тогочасних депутатів українського парламенту було дуже мало професійних юристів, здатних вміло та правильно скеровувати державу. Другу групу форм конституційного нігілізму пан Козюбра об’єднує під загальною назвою конституційного негативізму, що починається від скептичного ставлення до Конституції та закінчується, проте не обмежується, яскраво вираженими порушеннями зазначеної процедури прийняття законів. Це все призводить до згубних наслідків, до прикладу, нормалізація конституційного нігілізму в суспільній свідомості, безліч інших, серед яких, вірогідно, найтяжчою є крайня форма деформації конституційної правосвідомості – її криміналізація, що особливо згубною є для верхніх ешелонів влади, коли злочинно набутий капітал стає все могутнішою силою, подолати яку можна не лише за допомогою декларацій, а твердою, кропіткою, довготривалою роботою. Ця стаття з плином часу лише набрала актуальності. Якщо поглянути на всі історичні процеси, що відбулися від дня її опублікування до сьогодні, можна впевнитися, що ця робота лише підкреслює високий рівень таланту та професійності Миколи Івановича Козюбри. Саме завдяки таким людям ми все ще маємо надію на майбутнє нашої держави у світлі демократії та обкладинка книги верховенства права! 43 А. Камю “Сторонній”