Аргументи пана Козюбри спрямовані на спростування категоричного заперечення будь-яких взаємозв'язків правосуддя і правотворчості, видаються переконливими. Автор доводить, що ігнорування участі судів у правотворенні, особливо з огляду на динамізм сучасного життя, колізії, прогалини та невизначеності у законодавстві, є недопустимим. Разом з тим, проблема меж судової дискреції в процесі правотворчості залишається особливо актуальною для України, судова влада в якій поки що не має належного авторитету та досвіду, притаманних західним правовим системам. Т. Роуландсон і О. П'югін, “Олд Бейлі, відомий також як Центральний кримінальний суд” На нашу думку, стаття Миколи Івановича Козюбри відзначається глибиною теоретичного аналізу, широким використанням і критичним осмисленням сучасних наукових підходів, як вітчизняних, так і зарубіжних. В статті надано комплексне дослідження природи, причин, напрямів та меж судової правотворчості, наведені переконливі аргументи на користь визнання її іманентним елементом здійснення правосуддя. Ця праця розширює розуміння ролі суду у процесі правотворчості та має вагоме як теоретичне, так і практичне значення для розвитку вітчизняного правознавства. 87