Автор слушно підкреслює, що попри певну трансформацію концепції «Rechtsstaat», яка пережила період позитивістського та формального управління державою, а потім почала трансформуватися під впливом «відродженого природного права», неможливо не помітити їхню доктринальну схожість. Саме тому автор робить висновок, що різниця між цими двома концепціями є скоріше термінологічною, ніж змістовною. Крім того, у статті зазначено, що науковці виділяють десятки складових цих двох концепцій, проте Микола Іванович описує основні вимоги, без яких реалізація ідей верховенства права та правової держави в практичне життя не видається можливою. “Верховенство права - це не тільки про право, це поєднання великої кількості вимог та принципів, що утворюють цю матерію” Очевидно, що першою у статті розглядається важливість поваги й державою, і громадянами природних, невід’ємних та невідчужуваних прав і свобод людини. Основоположною тут є думка, яку висловив відомий англійський конституціоналіст, що працював над розробленням концепції «Rule of Law», Альберт Дайсі: «Права і свободи особи є не результатом, а основою права країни». Микола Іванович слушно зазначає, що невідчужувані права людини становлять основу для системи «стримувань і противаг», що покликана контролювати державну владу, яка постійно тяжіє до абсолютизму. Також нам імпонує підхід, який аналізує ситуацію у вітчизняному правознавстві та наголошує на важливості відходу від радянського світогляду на право. 26