Т. Аксентович, “Молода та старий” Микола Іванович Козюбра аргументував свою думку тим, що поняття "ценз" тісно пов'язане з політичними правами громадян. Тому будь-які вікові вимоги або обмеження для кандидатів на певні політичні посади слід розглядати як обмеження їхніх політичних прав. Це важливо для чіткого розмежування двох ситуацій: коли вікові вимоги виступають гарантією реалізації інших прав громадян (громадянських, соціальних тощо), а не їх обмеженням та коли вікові вимоги фактично обмежують політичні права громадян. Наприклад, вікові вимоги є не обмеженням прав, а гарантією їх реалізації в таких випадках: досягнення певного віку, з яким пов'язується набуття повної цивільної дієздатності та правосуб'єктності; у трудовому праві - досягнення 16 років для права працювати; у кримінальному праві - досягнення 14 років для настання кримінальної відповідальності; у сімейному праві - досягнення 18 років для чоловіків і 17 для жінок для права вступати в шлюб; у пенсійному праві - досягнення 60 років для чоловіків і 55 для жінок для права виходу на пенсію. Наступним аргументом є акцент на тому, що чинна Конституція України має досить жорстку позицію щодо обмежень прав людини, виражену у статтях 22, 64. Згідно з зазначеними статтями Основного Закону, такі обмеження можливі лише у випадках, прямо передбачених Конституцією. Тому прив'язка вікових вимог до посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людини виключно до законодавчого регулювання, на думку судді, суперечить зазначеним конституційним положенням. Також пан Козюбра слушно зауважує, що Верховна Рада України має діяти за принципом «не дозволене Конституцією України заборонено», оскільки повноваження встановлюються виключно Конституцією України. Органи державної влади, зокрема Верховна Рада, відповідно до статті 19 Конституції зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією. Тому посилання Конституційного Суду на відсутність у Конституції заборони щодо встановлення вікових вимог законом видається дещо сумнівним з погляду конституційно-правової логіки. 91