Стольберг Єлизавета Ще з часів Стародавнього Риму існує практика угоди декількох сторін, котра встановлює їх права та обовʼязки, називається договором. Вони угоджуються про певні правила, які всі вони повинні дотримуватися. Його унікальність полягає в тому, що встановлені норми застосовуються неодноразово, для кола неуособлених осіб, до того ж обовʼязковість виконання може залежати як від державних, так і недержавних осіб. Зовнішнє вираження державної волі, розрахованої на неодноразове застосування, втілюється у формі, яка є результатом правотворчості, що обумовлює «втілення і закріплення в системі юридичних документів, які виступають носіями, «резервуарами» правових норм» [5, с. 180]. Доволі розповсюдженою є теорія про те, що в природі людської сутності лежить зовнішний конфлікт та протистояння один одному. Але її може бути легко спростовано. Відомий нідерландський приматолог Франс де Вааль в своїй роботі “Бонобо та атеїст” описує унікальну навичку бонобо - людиноподібної мавпи роду шимпанзе. Вони відомі своєю унікальною навичкою домовлятися в мирний спосіб. Бонобо проявляють здатність до домовленостей та вирішення конфліктів через комунікацію, взаємопідтримку та обмін послугами. Це і спростовує вищезазначену теорію. Якщо навіть примати на інстинктивному рівні мають вміння домовлятися, то і людському роду це посильно. Нормативний договір є юридичним закріпленням такої домовленості. 15